«Розборки» АТОвців і «наїзд» волонтерки на «цю шваль» – Яценюків, Бурбаків (відео)

0
1491
Суперечка Василя Забродського та Євгена Марусика ("Карандаш"). Обидва були в АТО. Другий – постраждав, був комісований.
Загрузка...

Багато емоцій було під час зустрічі у Народному домі 1.02.16 за участю волонтерів і учасників АТО, представників громадських організацій.

 

Основним «лейтмотивом» зібрання було обговорення «неправильних» депутатів міської ради, яких вже не вперше хочуть «змусити працювати». На озвучених намірах змінити регламент міськради можна не зупинятися, бо самі ініціатори, як виявилось, не дуже могли пояснити, чого саме хочуть…

Претензії прихильників влади здебільшого так чи інакше пов’язані з тим, що рада досі не обрала секретаря та виконком. Але якщо врахувати, що кандидатури, за законом, вносить мер, а затверджують депутати, виглядає дуже дивно, що претензії ці однобічні, суто до депутатів. А мер при цьому ніби «білий і пухнастий». Хоча саме він мав би в першу чергу шукати спільну мову з депутатами, адже зрозуміло, що вносити не узгоджені з фракціями (або, як мінімум, депутатською більшістю) кандидатури – це, швидше, авантюризм…

Упередженість відчувалась і під час звітної зустрічі. І добре, що туди прийшли і деякі нейтральні активісти, волонтери та учасники АТО, які здатні більш реалістично дивитися на те, що відбувається у міській раді VII скликання.

Не секрет, що нині АТОвці в суспільстві сприймаються переважно героями. І на них покладають чималі надії і тут, «в тилу». Але і учасники АТО мають розуміти, що цей статус накладає на них і велику відповідальність. І якщо вони справді щиро переживають за країну та хочуть зробити її процвітаючою, – треба демонструвати гідну поведінку, принциповість, підтверджувати політичну незаангажованість, бути прикладом і не залишати місця для сумнівів на кшталт тих, коли їм закидають «замовну» участь в акціях і т.п. Так, як зазначив Євген Марусик («Карандаш»), їх можуть і використовувати, у т.ч. без їхнього відома. У такому разі важливо, щоби більш виважені, холоднокровні АТОвці не залишалися в стороні, а підказували і відкривали очі своїм колегам у т.ч. на деякі «владні нюанси» та «політичні ігри», в яких на емоціях буває дуже складно розібратися…

Погано, що непоодинокими є і випадки, коли АТОвці, опиняються «по різний бік політичних барикад» і починають доводити, хто більший герой… Зрозуміло, що найважче тим, які перебували або перебувають на передовій, де були і є серйозні загрози життю та здоров’ю. Але і ті, які пішли добровольцями або не ухилилися від мобілізації і виконували завдання в зоні АТО десь на більш-менш безпечній відстані від лінії вогню, безумовно, теж заслуговують на повагу і всіляку підтримку. Як і мобілізовані, яких відправили нести службу, приміром, у прикордонних військах не в зоні АТО. Та й волонтери, які підтримують військових на відстані або, тим більше, возять допомогу ближче до передової, – це теж своєрідні «учасники АТО». Тому дуже прикро, коли ці люди не знаходять спільну мову, коли владі вдається їх розсварити…

Тож ті ж АТОвці після цієї зустрічі, де не всі вони й між собою могли порозумітися, мали би усвідомити, що може бути непросто шукати консенсус і в міській раді. Тим більше, коли мер «стоїть в позі», ділить депутатів (а отже і «виборців») на «правильних» і «неправильних», замість того, щоби шукати спільну мову з ними в інтересах громади… Тому «змушувати працювати» треба обидві сторони неофіційного конфлікту. Але, звісно, не блокуваннями сесійних зал і спробами «не дуже коректними візитами туди» впливати на рішення депутатів. Треба спілкуватися мовою аргументів і діяти в межах законодавства, бо ж від «беспределу» наша країна, пройшовши другий Майдан, ніби вирішила відмовитися, змінити курс в бік цивілізації…

Після емоційної позапланової промови однієї волонтерки і дружини учасника АТО (як можна зрозуміти з її слів), яка згадала і ті «непонятки» з неякісними бронежилетами, придбаними і відправленими міською владою в зону АТО, подумалось: а справді, чому АТОвці «відстали» від цього питання, чому не «пресують» владу та правоохоронців, аби, нарешті, довести цю справу до логічного завершення? Невже тому, що серед ймовірних винуватців там фігурує і мер?..

А ось і емоції від Тетяни Тучак, волонтерки «Буковина – українському війську» (пробуємо зберегти мову і стилістику промови):

«… Бронежилети. Я до них нічого не маю, але мене два рази в ОБОЗ тягали, два рази на суд визивають. Скажіть будь ласка, я просто їх бачила, і я їх не взяла, ці бронежилети, бо Ігор (?) тоді розпоров і побачив, що це фігня повна. Но мій чоловік поїхав у Маріуполь, і на другий день з міської ради їх туди привезли. Дали наказ привезти туди. Але мене тягають. За те, що я їх не взяла.

… І будуть далі нас угнітати, будуть патріоти, націоналісти сидіти, а ця шваль, оці Яценюки, Бурбаки, хто там, ці гниди Януковичі, вони будуть сміятися з нас і казати, що ми «бидло». Бо ми «бидло», якщо мовчимо…»

Добре було б спрямовувати емоції та зусилля в конструктивне русло. Владу і депутатів не просто «змушувати працювати», а робити це реально в інтересах громади! Особливо це стосується мера та його команди в міськраді, адже вони наймані громадою (на відміну від депутатів, які виконують свої функції на громадських засадах). І менше піддаватися впливу пропагандистів чергового «злочинного режиму», які сіють серед громадян України розбрат, ненависть і ворожнечу… Давайте спиратися на факти, не закривати очі на реалії (як би влада не відволікала своїми «політичними маневрами»), аналізувати і не піддаватися на провокації…

І трохи роздумів не про звітну зустріч в Народному домі… Якось знайомий, який тимчасово живе в Німеччині, розповів про його бесіди з німцями на тему «гордості за державу». Ті німці, каже, пояснили йому, що пишаються своєю країною, тому що вона, в особі влади, зробила все для того, щоби громадяни могли працювати і жити гідно, комфортно. Знайомий задається запитанням, а чи можемо ми сказати те саме про нашу державу і владу? Запитання ніби риторичне… Тоді, продовжив знайомий, який сенс постійно кричати «Слава Україні!»? Може, краще не кричати, а робити все для того, щоби громадяни України теж могли жити гідно в своїй країні! І щиро пишалися не лише спортивними і мистецькими успіхами співвітчизників (останнім часом – і Героями-захисниками)… Що тут скажеш… Героям слава!

Георгій МАЗУРАШУ, fakty.cv.ua

***

***

Блокування в міській раді: Активісти готові судитися через заяву «Батьківщини»

***

Мер і депутати не порозумілись щодо персонального складу виконкому (відео)

***

Журналіст «2+2» здивований різними поглядами чернівецьких колег на проблему неякісних бронежилетів

***

Скандальні «броніки-топіки» вилучили у бійців і повертають до Чернівців (фото)

***

***

***

***

Загрузка...

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ