Відомий журналіст і телеведучий, а нині і народний депутат України Мустафа Наєм оприлюднив цікавий аналіз на тему «Навіщо помирати за Маріуполь?»
Пропонуємо прочитати цю публікацію (мовою оригіналу):
Мустафа Наем:
Похоже, настала эпоха военно-политических дежавю времен Второй мировой войны. Судеты и Мюнхенские соглашения уже были, в марте прошлого года после референдума в Крыму. Теперь подходим вплотную.
Весной 1939 года во французской газете в L’Œuvre появилась статья известного на тот момент политика Марсель Деа – с заголовком “Зачем умирать за Гданськ?”
В этой статье Деа настаивал, что Фрнации нет необходимости и даже вредно выступать на стороне Польши в военном конфликте с Германией вокруг Гданська.
Близорукие идеи Деа поддержали практически все элиты Франции, в том числе, интеллигенция и сочувствовавшие Гитлеру праворадикалы. (Его, правда, не поддержали 80% французов, требовавших вступления Франции в войну в защиту Польши. Но это решили не учитывать).
Что важно, Деа не только призывал не вступаться за Польшу, но и уверял, что после присоединения Гданська, фашистская Германия умерит свои аппетиты, а небольшой кусок Польши может остановить экспансию Гитлера.
Случилось все наоборот. 1 сентября 1939 года немецкие войска начали атаку Гданська, спустя сутки город вошел в состав Восточной Пруссии. А дата падения Гданська вошла в историю как начало Второй мировой войны.
Несмотря на то, что историческое прошлое Мариуполя и Гданська отличаются, сегодня параллели между ними напрашиваются сами собой. И Гданськ и Мариуполь – города-порты. Оба города примерно одинаковой площади с почти одинаковым населением (чуть меньше полумиллиона).
Сегодняшние события в Мариуполе отдаленно напоминают Гданськ 1939 года. Война уже на пороге Европы. Слишком много потерь несут стороны, слишком глубоко зашли амбиции, слишком сильно желание реванша, мести. Мы можем это отрицать, делать вид, что это частный конфликт, но это уже не так. Вслед за улыбчивой забывчивостью России о давних Будапештских договоренностях пришло циничное и демонстративное игнорирование договоренностей уже вчерашнего дня.
Насколько глубоко и далеко зайдет эта болезнь, зависит от осознанности и сил Европы признать реалии и перестать жить мифами. В европейском доме оказалось ружье, с которым никто не умеет обращаться и которое рано или поздно выстрелит.
Чтобы завтра не пришлось идти на него с автоматом, возможно, сегодня, достаточно будет этот автомат продемонстрировать. Преступное затягивание и заговаривание может привести к тому, что Мариуполь может стать Гданськом XXI века.
P.S. уже дописав блог, обнаружил, что в декабре 2014 года Мариуполь и Гданськ стали городами-побратимами.
***
Довідково (біографія):
Мустафа-Масі Найєм (нар. 28 червня 1981, Кабул, Афганістан) — український політичний діяч, народний депутат 8-го скликання від партії «Блок Петра Порошенка», заступник голови фракції партії. У минулому — журналіст; один із засновників і головний редактор Громадського телебачення, раніше — працівник газети «Коммерсантъ», дописувач інформаційного порталу «Українська правда», активіст журналістського руху «Стоп цензурі!». Має пуштунське походження.
Освіта
У 1998 закінчив Технічний ліцей Шевченківського району м. Києва.
У 2004 закінчив кафедру інформаційно-вимірювальної техніки факультету авіаційних і космічних систем Київського політехнічного інституту.
Кар’єра
Восени 2004 по липень 2005 працював в інформаційному агентстві «Контекст-Медіа» кореспондентом відділу «Київські новини». З липня 2005 по червень 2007 працював кореспондентом російськомовної української газети «Коммерсантъ». З січня 2006 є кореспондентом і автором журналістських розслідувань інтернет-видання «Українська правда».
З червня 2007 — редактор-спецкореспондент програми «Свобода Савіка Шустера» на телеканалі «Інтер», яка в 2008 переїхала на телеканал «Україна» і змінила назву на «Шустер LIVE». Згодом Савік Шустер заснував компанію «Студія Савіка Шустера» (Savik Shuster’s Studio), яка займається виробництвом аналітичних ток-шоу; Найєм став одним з працівників (редактором) в цій фірмі.
У листопаді 2009, «Студія Савіка Шустера» разом з каналом ТВі, розпочав спільний проект — програму «Чорне та біле», ведучим якого став Найєм. Всього вже вийшло близько 40 випусків.
22 грудня 2010 оголошує про розірвання всіх угод з продакшн-компанією «Студія Савіка Шустера», в тому числі агентської угоди та договору із «Шустер live», зазначивши, що це відбулося за обопільною згодою, без конфліктів і з перспективою на майбутнє співробітництво.
У січні 2011 продовжив співпрацю з продакшн-компанією «Студія Савіка Шустера» на гонорарній основі і став ведучим і автором нової програми «After live» на «Першому національному» про політичне ток-шоу «Шустер live» за лаштунками. У лютому покинув проект через те, що з програми вирізали синхрон Савіка Шустера про розмову з Сергієм Льовочкіним про перехід Шустера на «Перший національний». Сам Шустер пояснив заяву Найєма пошуками «ворогів з високим рейтингом» і запевнив, що «After live» залишиться в ефірі, але з іншим ведучим — Георгієм Тихим.
Політична діяльність
У вересні 2014 року разом із Сергієм Лещенком оголосив про участь у позачергових парламентських виборах, а як наслідок — закінчення журналістської кар’єри. Займав 20 місце у виборчому списку партії «Блок Петра Порошенка». Під час передвиборчої кампанії декілька тижнів провів на виборчому округу №102 на Кіровоградщині, агітуючи проти Олеся Довгого. Пройшовши до Верховної ради, став заступником голови фракції «Блоку Петра Порошенка» і членом Комітету з питань європейської інтеграції.
Особисте життя
Неодружений. Син Марк-Міхей.
Дані: uk.wikipedia.org
