Я, от через свою цікавість, сидів і переглядав у згубній світовій мережі Постанову Верховної Ради України «Про обрання голів, перших заступників, заступників голів, секретарів, членів комітетів Верховної Ради України восьмого скликання». Маю зізнатись, що найбільше цікавився потраплянням у склади комітетів одіозних «голосувальників» за «закони 16 січня». Та з перших рядків документа ще раз знайшов аргументи твердження того, що не зійшовся весь світ тільки на тих діячах!!!!! Вистачає ще «героїв», яких треба усувати не тільки від влади….. а воно якось не так….. А ще одним доказом став якісний склад «Комітету з питань бюджету». Де серед відомих регіоналів, на яких вже і не хочеться звертати увагу є такий собі Богдан Васильович Дубневич. Член пропрезидентської фракції ПАРТІЇ “БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА”. І тут згадуються ще вибори 2012 року, коли випливли факти судимості цього «пана». Чимало видань тоді писали про погану пам’ять кандидата Дубневича, який забув повідомити виборцям, що був засуджений на 8 років за особливо важкий злочин. Виявилось, що кандидат у депутати приховав від виборців дуже суттєвий факт зi свого життя: він був засуджений на вісім років тюрми за розкрадання державного майна в особливо великих розмiрах (відповідно до статті 86-1 Кримінального кодексу УРСР). За цiєю статтею передбачений строк до п’ятнадцяти рокiв. 
Таким чином, вироком вiд 30 листопада 1989 року громадянин Дубневич отримав вiсiм рокiв позбавлення волі. Звертаємо увагу: вирок виніс Чернівецький обласний суд. Через три з лишком рокiв, проведених за гратами, 1992 року в Одесі в лікарні управлiння виконання покарань, потім повертають у Чернівецьке СІЗО, а через місяць народний суд міста Дрогобича виносить постанову, якою звільняє ув’язненого Дубневича від подальшого відбування покарання. Підставою стало: «Важкохворий. Згідно зi статтею 408 КПК України». Потім звісно була «Кавказька полонянка» і «Браво наш суд, самий чесний і гуманний суд в світі» – судимість була знята.
В одному з інтерв’ю теперішній народний обранець визнав, що дійсно був засуджений, але через переслідування комуністичною владою інакодумців, прирівнявши себе до Степана Хмари та Левка Лук’яненка!!!!! І це в 1989 році!!! Вже в часи перебудови, на Галичині, за політичні погляди….Трошки нижче наводимо інформацію за які «злочини» і коли були засуджені стовпи української державності, можна порівняти і зробити висновки, якщо захотіти
Довідка:
Левко́ Григо́рович Лук’я́ненко у травні 1961 року Львівський обласний суд засудив до розстрілу за ст. 56 ч. 1 і 64 КК УРСР. Звинувачення було побудоване на першому проекті програми УРСС. Винуватили в тому, що він «з 1957 виношував ідею відриву УРСР від СРСР, підривав авторитет КПРС, зводив наклепи на теорію марксизму-ленінізму». Через 72 доби Верховний Суд замінив розстріл 15-ма роками позбавлення волі.
Степан Ількович Хмара у 1980 році був заарештований КДБ та засуджений до 7 років ув’язнення в таборах суворого режиму та 5 років заслання. Покарання відбував у таборах для політв’язнів № 35, 36 на Уралі де за нескорену позицію і там, у таборах відсидів 306 діб карцеру.
От після таких новин думаю, чи то я на асфальті у лижі взутий, чи все ж так не має бути, що людина колись певно розкрадала, диму без вогню не буває, а тепер член Бюджетного комітету Верховної Ради. І як доводити друзям, знайомим та й просто комусь, що все змінюється на краще і ми рухаємось до світлого майбутнього?! (якось «світле майбутнє» не дуже звучить….)
Олександр Білоус, Fakty.cv.ua
