І Єсенін теж пов’язаний з Чернівцями (відео)

0
194
Загрузка...

Нові факти з життя Олександра Єсеніна-Вольпіна, які з’явились в публічній площині після його смерті, засвідчили, що він свого часу працював і у Чернівцях.

Про те, що позашлюбний син видатного поета Сергія Єсеніна – радянський дисидент Олександр Єсенін-Волпін відійшов в інший світ, повідомила «Радіо Свобода»:

У США на 92-му році життя помер один із лідерів радянського правозахисного руху, дисидент, поет, філософ і математик Олександр Єсенін-Вольпін.

Російські ЗМІ з посиланням на друзів Єсеніна-Вольпіна повідомляють, що дисидент помер 16 березня.

Син двох поетів – Сергія Єсеніна і Надії Вольпін народився в Ленінграді в 1924 році. Після закінчення мехмату Московського держуніверситету в 1933 році виїхав працювати до Чернівців. У 1949 році вперше був поміщений в психіатричну лікарню за антирадянські вірші.

В 1950-52 роках був у карагандинському засланні. У 1959-му у США вийшла його збірка «Весняний лист», куди увійшло багато віршів і «Вільний філософський трактат». У 1965-му він став ініціатором першої правозахисної демонстрації в Москві на Пушкінській площі.

У 1972 році Олександр Єсенін-Вольпін емігрував в США. Він неодноразово виступав на Радіо Свобода.

А ось біографічні дані з uk.wikipedia.org, в яких згадуються і Чернівці:

Олекса́ндр Сергі́йович Єсе́нін-Во́льпін (12 травня 1924 — 16 березня 2016) — російський математик, філософ, поет, один з лідерів дисидентського та правозахисного руху в СРСР, піонер правової просвіти в дисидентських колах радянського суспільства, організатор «Мітингу гласності», що відбувся в Москві 5 грудня 1965, в 1970—1972 роках був експертом Комітету прав людини в СРСР, радянський політв’язень (загальний термін перебування у в’язницях, засланнях та психіатричних клініках — 6 років).

Єсенін-Вольпин є автором низки фундаментальних робіт в галузі математичної логіки, а також автором ряду робіт, присвячених теоретичним аспектам проблеми законодавчого забезпечення прав людини в СРСР і правозастосовчій практиці в цій галузі. Одним з перших в 1960-х роках в СРСР почав пропагувати правовий підхід у взаємовідносинах держави та громадян.

Єсенін-Вольпин сформулював і став відстоювати ідею про те, що радянські закони самі по собі цілком прийнятні, а проблема полягає у відмові з боку держави слідувати цим законам. Він переконував своїх однодумців, що якби держава дотримувалась своїх власних законів, то громадяни не опинилися б у положенні безправ’я, і що ситуація з дотриманням прав людини зміниться, якщо громадяни будуть активно домагатися від держави дотримання законів.

Позашлюбний син поета Сергія Єсеніна та поетеси й перекладачки Надії Вольпін. 1933 року разом з матір’ю переїхав з Ленінграда в Москву, де в 1946 році з відзнакою закінчив механіко-математичний факультет Московського університету. 1949 року закінчив аспірантуру науково-дослідного інституту математики при Московському університеті. Захистивши кандидатську дисертацію з математичної логіки, поїхав на роботу в Чернівці.

1949 року за «антирадянську поезію» Єсеніна-Вольпіна помістили на примусове лікування в Ленінградську спецпсихлікарню, у вересні 1950 року як «соціально небезпечного елемента» вислали в Карагандинську область (Казахстан) терміном на 5 років.

Амністований після смерті Сталіна 1953 року, незабаром після чого став відомий як математик, що спеціалізується в області інтуїционізма. 1959 року знову поміщений до спецпсихлікарні, де провів близько двох років.

Свої вірші, що розповсюджувалися в самвидаві та публікувалися на Заході, підписував прізвищем Вольпін. 1961 року в Нью-Йорку вийшла книга Єсеніна-Вольпіна «Весняний лист», в яку крім віршів увійшов його «Вільний філософський трактат».

Основу математичних та філософських поглядів Єсеніна-Вольпіна становить крайній скептицизм — заперечення всіх прийнятих на віру абстрактних понять (Бога, нескінченності, тощо.); з цього випливає необхідність суворого дотримання формально-логічних законів. З початку 1960-х років цей принцип він застосовує до сфери права, першим з радянських дисидентів висуваючи ідею можливості та необхідності захищати права людини шляхом строгого проходження радянськими законами та вимоги дотримання цих законів від влади. Це правило стає однією з основоположних концепцій правозахисного руху.

1965 року Єсенін-Вольпін стає організатором «Мітингу гласності», що пройшов 5 грудня на Пушкінській площі в Москві — першою в післявоєнному СРСР публічної демонстрації протесту. Основним гаслом мітингу, в якому взяло участь близько 200 осіб (включаючи оперативників КДБ), була вимога гласності суду над арештованими незадовго до цього Андрієм Синявським та Юлієм Даніелем; учаснику мітингу також тримали плакати із закликом «ПоважайтеРадянську Конституцію». На мітингу лунало в якості листівки складене Єсеніним-Вольпіним «Громадянське звернення», яке раніше поширювалось організаторами мітингу та співчутливими. Прямо з мітингу Єсенін-Вольпін був відвезений на допит.

У лютому 1968 Єсенін-Вольпіна знову запроторили до спецпсихлікарні. У зв’язку з цим ряд відомих математиків підписали так зване «лист 99» з протестом проти насильницької госпіталізації Єсеніна-Вольпіна.

1969 року переклав російською мовою та написав передмову до книги П. Дж. Коена «Теорія множин та континуум-гіпотеза», яка містить доказ незалежності гіпотези континууму від інших аксіом теорії множин[5].

У самвидаві поширюється складена ним «Пам’ятка для тих, кого чекають допити», ключовою тезою якої було твердження, що норми радянськогопроцесуального права цілком придатні для того, щоб на законних підставах ухилитися від співучасті у переслідуванні інакомислення, не вдаючись до брехні або заперечування. Після звільнення, 1970 року, він вступає в Комітет прав людини в СРСР, співпрацюючи з Юрієм Орловим, Андрієм Сахаровим та іншими правозахисниками.

У травні 1972 року на наполегливу пропозицію радянської влади емігрував до США, де працював в університеті Буффало, потім — в Бостонському університеті. Автор теореми в області диадичних просторів, що отримала його ім’я.

До 80-річного ювілею Вольпіна у 2004 році дисидент Володимир Буковський вніс пропозицію нагородити Вольпіна премією імені Сахарова за його заслуги в правозахисному русі. При цьому Буковський сказав:

“Чесно кажучи, це Андрій Дмитрович мав би отримати премію імені Єсеніна-Вольпіна. Алік був його вчителем (у правозахисній діяльності)”.

Буковський також сказав, що «хвороба» Єсеніна-Вольпіна, від якої його «лікували» у психіатричних лікарнях, називається «патологічна правдивість».

Жив у Бостоні (штат Массачусетс, США). З 1989 року неодноразово приїжджав на батьківщину.

Єсенін-Вольпін — один з героїв документального фільму 2005 року «Вони вибирали свободу» (дивіться нижче), присвяченого історії дисидентського руху в СРСР.

В ранніх роботах Єсеніна-Вольпіна розглядались питання загальної топології, де він довів теорему Єсеніна-Вольпіна. Велика частина його більш пізніх праць стосується основ математики, де він ввів поняття ультрафінітизму, крайньої форми конструктивної математики, яка ставить під сумнів існування не лише нескінченних множин, а й навіть великих цілих чисел, таких як 1012. Ним зроблено Він описав план для доказу несуперечності теорії множин Цермело-Френкеля з використанням методів ультрафінітизму в (Ésénine-Volpine, 1961), (Yessenin-Volpin, 1970) і (Yessenin-Volpin, 1981).

https://youtu.be/IWGPljfZvOc

***

https://youtu.be/KSe5uQODZyc

***

https://youtu.be/Cg1oahq7cUE

***

https://youtu.be/RFvQbxVBBZc

***

 

Загрузка...

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ