Всюдисущий керівник медіа-хабу «Шпальта», колишній футболіст «Буковини» та німецького «SV 09 Arnstadt» Олександр Білоус, «зникнувши» з рідних Чернівців, раптом «засвітився» в «нових пригодах» в Іспанії – виявилось, що вони з братом Дмитром Білоусом (знаний в медичних колах і як громадський діяч) долають там знаменитий «Шлях святого Якова» (шлях до Сантьяго, Camino de Santiago).
Це паломницька дорога до могили апостола Якова в іспанському місті Сантьяго-де-Компостела, головна частина якої пролягає по Північній Іспанії.
Для чого, з якою метою? У коментарі fakty.cv.ua Олександр зазначив: «Є декілька маршрутів, французький (найдовший – 800 км) іспанський і португало-іспанський, десь 370 км, останній ми і йдемо із братом. Якщо йти по правилах, то без гаджетів, ночуєш по Альберігах, у монастирях, тільки картами… Кожен день йдемо +/- 33 км. Зробили собі відпустку…)))»
І ось ввечері 5.05.2019 р. Олександр Білоус повідомив те, що, мабуть, не може не «зачепити» будь-яку нормальну людину – його брат в Іспанії врятував людину, і, як каже Сашко, вже все стало на свої місця:
«Обіцяв собі, що мінімум комунікації із зовнішнім світом під час «Прогулянки» буде, тим паче якихось постів…
Тим паче, вже стільки написано про «Шлях Сантьяго», фільми зняті… що я можу – маленький чернівчанин, нового видати на-гора?!?!?)))) Але сьогодні «забуду» про обіцянку…. маю на те право….. а все чого???
Друзі, близькі, колеги мене питали перед тим, як ми почали йти у “Caminho”, ну а навіщо???? Це релігійні переконання, паломництво, на спір…. і я все ніяк не знаходив, зрозумілого для них пояснення… те, моє – «просто так», не вкладалося у них в головах…. ну і чесно кажучи, у мене теж…. бо «просто так», усю відпустку на – пішки 340 км, нехай із гарними краєвидами по Атлантиці… то таке)))) і я кожен – піший день шукав ось це – Чого?!?!
1. Нові знайомства і цікаві люди!!!??? 2. Нові знання та емоції?!??
3. Челендж із самим собою?!?!
4. Перевірка своїх фізичних кондицій?!??
5. А може дійсно – просто так?!?!?))))
Та, сьогодні, все стало на свої місця і головне, самий для себе отримав відповідь – нічого не буває «просто так»…..
Коли черговий раз, ми із братом йдучи вже двадцятий кілометр денного шляху, розжареним асфальтом чергового іспанського села, сперечались, чи правильно трактували мітки на карті, почули плач, а за мить і бігаючих у паніці людей навколо бездиханного тіла літньої людини (в той момент звісно ні), але за пів години – все у мої голові стало на свої місця…. а саме у ту секунду, я бачив, як мій брат «на автоматі» кинувся у всьому спорядженні до старого, оцінив миттєво ситуацію, відкрив йому рота, голову на бік і почав робити йому непрямий масаж серця… спокійно, без паніки… я вже почав знімати із нього рюкзак і питати у навколишніх, скільки часу вже дідусь без пульсу і не дихає… якийсь чоловік викликав швидку…. а Діма мені: «Брат, я втомився – підміняй»… а я ж то в теорії тільки… а він мені: «спокійно, тут на 2/3, прямими руками, не бійся зламати ребра…. і у ритм із мелодією… «Stain’ alive”, але не наспівуй, бо рідні не зрозуміють»…. І ти такий про себе, згадуєш Вінні Джонса, один, два, три… Stayin’ alive… один, два, три … і ще 3 хвилини до того, як тобі здавалось, мертвий іспанець – починає дихати, брат каже у нього є пульс…. тут вже приїхали парамедики, оперативно роблять все від них залежне, брат їм під’єднує балон із киснем вони дякують нам… родичі нас обіймають… швидка забирає, дідуся….
Ми йдемо далі, я на емоціях від щастя – плачу…. (я і зараз пишу, і плачу…))))) А брат, спокійно: «Дідько, сік забув і окуляри зламав»…..
Саме сьогодні, я можу сказати, що цей шлях пройшов вже…!!!!! хоча до кінця, ми все ж дійдемо!!!))))
P.S. Зберігаймо спокій, будьмо професіоналами своєї справи, цінуймо кожну хвилину…
P.S.S. Я ще раз скажу, я пишаюсь своїм Братом!!!( хоча із картою він, таки, не дружить!)))))»
Браво!!!
***
***
***
Білоус Дмитро Георгійович (лікар, громадський діяч)
***
