На Василя 2018 – ювілей славного буковинського Василя

0
184
Василь Іванович Бабух
Загрузка...

Один з кращих журналістів та фоторепортерів Буковини – Заслужений журналіст України Василь Бабух 14.01.2018 р. відзначає свій 75-літній ювілей.

Свого часу тодішній перший заступник голови обласної державної адміністрації Борис Баглей під час футбольного матчу на стадіоні «Буковина», перебуваючи поруч з сьогоднішнім ювіляром на VIP-трибуні, напівжартома сказав йому: «Василь Іванович, щоб Ви знали – я Вас визнав за життя» (глибший сенс цієї фрази, певно, розуміють всі).

До речі, про футбол – Василь Бабух в молодості грав, і непогано, за університетський факультет і не лише. А вже у зрілішому віці багато років був незмінним основним голкіпером журналістської команди «Преса-ТБ», з якою зіграв чимало пропагандистських товариських матчів і турнірів, і, до слова, неодноразово визнавався кращим воротарем змагань.

А ще можна згадати веселу історію, яка мала місце під час проведення у Чернівцях турніру з міні-футболу за участю команди телепроекту «Доброго ранку, Україно!» (Валентин Щербачов і Ко), першолігового «Колосу» (Львів), ветеранів «Буковини» і «Преси-ТБ». Партнером цього турніру була Львівська пивоварня. Після футбольних баталій провели конкурс із швидкісного випивання пива, в якому взяв участь і Василь Бабух. Після «увага» і «почали» всі конкурсанти взялись швидше пити пиво, а Василь Іванович спочатку всіх почастував відомим жестом рукою з бокалом і… спокійно виграв ці змагання:) На запитання здивованих: «Як?!», переможець з посмішкою у притаманному йому стилі відповів «по-буковинські»: «Мо, так хотів пити»:)

А про серйозніші деталі біографії Василь Іванович Бабух в день свого 75-ліття гарно сам написав на своїй сторінці у Facebook:

«СЛОВО ПРО СЕБЕ ТА ПРО МОЇ ВИТОКИ
Я, Бабух Василь Іванович, мав щастя народитися 14 січня 1943 року в селі Вікно Заставнівського району, з якого починається наш буковинський край. В часи австрійського панування населений пункт офіційно величали Вікном Буковини. Під такою назвою він був означений на тогочасних топографічних картах.Так називалася й тамтешня залізнична станція. Назва Вікно Буковини мені більше імпонує, бо в ній відбита географічна правда:село з північної сторони прилягає до Дністра,на лівому березі якого розташована Галичина. Отже, формально воно є умовним вікном буковинського краю.

У цьому селі я виростав, закінчив місцеву десятирічку, потім вступив на філфак Чернівецького держуніверситету. Після його завершення працював у комсомольських органах, потім подався в журналістику- працював у газетах “Молодий буковинець”, “Радянська Буковина”,”Буковинське віче”. 12 років був власним кореспондентом парламентської газети “Голос України”. Десять літ був головним редактором часопису Чернівецької міськради “Чернівці”. Маю звання Заслужений журналіст України.
Працюючи на ниві журналістики, тяжів до поетичного слова?видав три поетичні збірки “Іскри з осінньої ватри”, “Ескізи серця” та “Вовча година”. На мої вірші написано кілька пісень. Одна з них “Світ тебе” народилася у співавторстві зі славетним маестро Володимиром Івасюком. Її з успіхом виконували і автор музики, й співаки Софія Ротару та Василь Зінкевич.Популярності набула також пісня “Скажи, скажи, далека мила”, музику до якої написав Валерій Громцев. Вона тривалий час була в репертуарі знаменитого естрадного гурту “Смерічка”.

Шлягером стала й пісня “На поклик матері”, мелодію до якої створив Павло Дворський. До речі, вона стала лауреатом всеукраїнського конкурсу “Пісенний вернісаж”. Павло Дворський кілька разів виконував її в Італії для емігрантів з України. За цю пісню автори стали власниками золотого диска всеукраїнського конкурсу.
Композитор Остап Гавриш написав на мої слова пісню “Вернись на Вкраїну, сопілко”. Кілька пісень ми створили з моїм земляком співаком Іваном Дердою.

Упродовж багатьох літ займаюся фотомистецтвом, зокрема, плідно працюю в жанрі фотоанімалістики. Видав фотоальбом “Побачене в дорозі”. Був учасником ряду міжнародних фотовиставок. Один з моїх фотовернісажів відбувся в Київському кіно-концертному палаці “Україна”. Дві персональні фотовиставки репрезентував у рідних Чернівцях.

Підготував до друку книгу про природу Буковини під назвою “Солов’ї в неволі не співають”.
Маю етнографічне захоплення , а саме колекціоную буковинські ткані пояси, тайстри та ікони мальовані на склі.

Долучається до літературної праці і мій син Тарас, до речі, член Національної Спілки журналістів. У співавторстві з ним народилася книга “Буковинська одіссея історичних знаменитостей”. Це оповідь про навідини до нашого краю знакових постатей планетарного масштабу. Відкривається книга матеріалом “Вікнянський слід Йосипа Броз Тіто”, оскільки цей політичний діяч під час Першої світової війни брав участь у бойових діях і був поранений біля нашого села.
До Вікна навідувалися Василь Чапаєв, Дмитро Карбишев, маршал Олександр Василевський та інші непересічні особистості.

На знак любові до свого села я присвятив йому такі рядки:
Є світ, а в ньому Україна-
Мені це Господом дано.
Моя адреса-Буковина,
Ріка Дністер, село Вікно.
У буковинському свічаді
Увесь я – в профіль і анфас.
Місця родимі, серцем завше
Я осягати буду вас.
Сюди з доріг далеких кличе
Чутливий компас вороття.
У далину Дністер мій в’ється,
Неначе лінія життя.
Над ним Вікно в розквітлих вишнях
На оксамитовім горбі.
Всім серцем землю цю приємлю,
Бо тут я вбив раба в собі.
Тут я вколовсь об терня вперше,
Зустрів любов,відчув добро.
Тут серце вперше підказало,
Що варто братись за перо.
Село моє, тебе любити
Мені від Господа дано,
Бо ти – початок мого слова,
Бо ти – життя мого вікно.
Мені нашіптувала теми
Дністра невтомна течія.
Сюди в час радості й зажури
Дорога стелиться моя.
Краса едемська місць родимих!
Мені це Господом дано.
Моя адреса – Буковина,
Ріка Дністер,село Вікно.

Я є членом міжнародної асоціації фотографів екологічного спрямування. Удостоєний звання лауреата премій імені Олекси Романця, Івана Бажанського та журналу “Фотомистецтво України”.
Минулого року став переможцем всеукраїнського конкурсу на кращий кіносценарій “Незламна переправа” про героїв переправи на Дністрі, яка допомагала УПА
Переправляти зброю та матеріальну допомогу.
Недавно завершив роботу над книгою нарисів “Село Вікно. Розповіді про земляків”».

З ювілеєм, Маестро!

Георгій МАЗУРАШУ,
член Спілки журналістів України,
директор облцентру «Спорт для всіх»,
капітан ФК «Преса-ТБ»

***

***

Загрузка...

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ