Аптекарка з Канади у 86 років написала роман про Чернівці (відео)

0
152
Загрузка...

У Муніципальній бібліотеці ім. А. Добрянського відбулася презентація книги «Горіхове дерево» нашої землячки Марти Блум, яка в силу складних історичних подій ХХ століття потрапила до Канади.

Презентована книга побачила світ у місцевому видавництві «Друк Арт» у 2017 році, завдяки Чернівецькій міській програмі підтримки книговидання імені бургомістра Антона Кохановського.Рукопис українською мовою передав свого часу у фонди Муніципальної бібліотеки ім. А. Добрянського поет Микола Бучко. Саме за його порадою книгу було перекладено з англійської мови на українську. Наша землячка Леся Будна, яка нині мешкає в Канаді, зробила цей україномовний переклад англомовного оригіналу, а її мати – чернівецька журналістка Надія Будна, стала редактором україномовної версії книги «Горіхове дерево». Всі ці люди подарували чернівчанам можливість побачити картини рідного міста минулого століття.

Леся Щербанюк:
«Ця історія покрита багаторічною таємницею… Марта хотіла повернутись в Чернівці і вона це зробила з допомогою книги.

У 2013 році я приїхала до Миколи Бучка. Він попередньо зателефонував і попросив мене забрати в нього книги української діаспори в Румунії. Сказав, що вони в бібліотеці краще працюватимуть… Всього пакет рідкісних, вартісних книжок, але раптом згадав: «Почекай, я віддам і цю папку. Нехай краще полежить в бібліотеці. Ось це переклад українською Марти Блум.Колись його робила Леся Будна».

Років два рукописи лежали в бібліотеці і чекали свого часу.
На той час в Муніципальній вже були книги Марти Блум англійською мовою у фонді Петера Деманта. Він все життя ретельно збирав  книги, що стосувалося Чернівців. Причому різними мовами: англійською, німецькою, румунською…

В Муніципальній  був англомовний оригінал книги «Горіхове дерево», – продовжує Леся Щербанюк.-  І коли з’явилась така можливість, як Чернівецька міська програма підтримки книговидання Антона Кохановського,метою якої була популяризація культурної спадщини і видання книг про місто та її мешканців, ми подали це видання на конкурс і члени експертної ради підтримали видання українською мовою. Коли книга вже була готова до друку, я сказала Ларисі Хомич, що можна вже буде потішити Миколу Бучка. А вона відповіла, що зробимо це тоді, коли книга вийде. Однак Микола Бучко не дочекався цього моменту – не дожив. Але і зараз залишається разом з нами своєю духовною творчою працею».

Леся Будна взялась черговий раз за переклад книги «Горіхове дерево», яким займалась в роки навчання в університеті. Чимало зусиль доклала до редагування книги і її мати – чернівецька журналістка Надія Петрівна Будна. В процесі роботи їй довелось користуватись довідковою літературою та великою кількістю словників, щоб, «як в старі добрі часи, кожне слово стояло на своєму місці», – зауважила Леся Щербанюк.

Надія Будна :
«Ця книга, перекладена 20 років назад, в Чернівці поверталась дуже довго.

До моєї доньки Лесі Будної звернувся Микола Бучко і повідомив, що до нього приїхав друг із Канади і просить знайти людину, яка б змогла перекласти книги Марти Блум. На той час донька працювала на двох роботах, в неї була маленька дитина, однак вона взялась за цю справу. Перекладала ночами та у вихідні. Але коли переклад був готовий канадієць зник. Рукописи залишились у Миколи Бучка, а книга так і не побачила світ».

Донька Надії Будної переїхала до Канади і процес з видавництвом книги зупинився. Його рік тому оживила Леся Щербанюк, сказавши якось журналістці чарівні слова: «Давай зробимо так, щоб книга вийшла». Муніципалітет виділяв кошти на видавництво книг про Чернівці. Маховик був запущений знову… Леся Будна в Канаді почала відшукувати людей, які зможуть надати дозвіл на видавництво книги українською.

«Але з’ясувалось,- розповідає Надія Будна, – що Марта Блум і її чоловік померли. У них було двоє дітей: донька і син, але їх нестало теж. А онуків у них не було. Леся Будна звернулась в Канаді до видавництва, яке випускало англомовні версії книг Марти Блум. Там їй сказали, що це можливо зробити за 100 тисяч доларів. Тоді дочка звернулась до української та єврейської діаспори, щоб допомогли віднайти людей, які б були причетні до Марти Блум. Вдалось відшукати її подругу Керол Аркус, якій Марта Блум дала дозвіл на перевидання своїх книг. Вона ж написала передмову до книжки «Горіхове дерево», а Лесі передала фотографії , що і нині розміщено в книзі та інтерв’ю Марти Блум на цілих сто сторінок, яке довелось коротити».

Минуло багато років поки книжка побачила світ. Леся Будна подарувала свій український переклад англомовного оригіналу місту так само, як Марта Блум подарувала «Горіхове дерево» Чернівцям та чернівчанам.

В книзі «Горіхове Дерево» Марта Блум описує події, які сколихнули у 30 – 40 -х роках минулого століття весь світ – Другу світову війну. Події відбуваються в Чернівцях, де в пекельні воєнні будні втягнуте все населення міста. І немало жодного значення, хто яку мав освіту та матеріальні статки, якою мовою розмовляв – німецькою, румунською, ідиш чи українською…

Марта Блум народилась в заможній єврейській родині в районі Митрополичої Резиденції в збудованому дідусем будинку. Батько Авраам Гутман був власником фармацевтичної лабораторії та аптеки, тому забезпечив доньці гарну освіту. Марта володіла шістьма мовами, любила музику та співи, які культивувались в родині, але за порадою батька обрала професійний шлях фармацевта, що надалі врятувало їй та її родині життя.

Після того, як німецька армія увійшла в Чернівці, сім’я Марти Блум, як і більшість євреїв, потрапила в гетто. Згодом під дулом німецького автомата вони опинились в німецьких лабораторіях, де вона з батьком готувала знеболююче для поранених німецьких солдатів. Згодом Марті вдалось вирватись з Чернівців до Бухаресту. Ховаючись в туалеті потягу вона писала записку своєму чоловіку Річарду. Всього три слова – «Шукай мене в Бухаресті», і ніяких підписів та адрес. Якимось дивом папірець дістався Річарда і він, продемонструвавши своє кохання, віднайшов дружину в Румунії. В Бухаресті у родини Блум народилась донечка Айрін, а через кілька років Марта з сім’єю переїхала спочатку до Ізраїлю, а далі в Саскатун в Канаді, де і прожила більшу частину свого життя. Продовж цілого десятиліття жінка їздила провінцією Саскачеван і розповідала людям про жахіття, які довелось пережити їй і багатьом іншим людям під час війни. За цю роботу вона навіть отримала нагороду від канадського уряду. Пізніше її розповіді вилились в книгу «Горіхове дерево», за яку вже немолода Марта отримала дві літературних премії. Ще згодом побачили світ її збірка оповідань «Діти з паперу» та роман «Аптекар».

Сергій Воронцов, який був модератором презентації книги «Горіхове дерево», оскільки ще в 2011-12 роках почав писати статті про неї, зауважив:
«Мені здається, що «препарувати» Марту Блум досить важливо для того, щоб люди справді почали цінувати саме людське, а не політичне.

Європейці пройшли через катастрофу Другої Світової війни і прийшли до мультикультурності та толерантності, бо на той час вони були всі перемішані. Майже вся Європа уявляла собою тоді табір біженців. Їх толерантність і полікультурність народилась саме із цього пекла. Ми мусимо це пам’ятати.
Європа дошукувала причини цієї катастрофи на відміну від нашої пострадянської території. Ми не каялись у своїх гріхах, не шукали причин, які боляче по нас вдарили. Ми шукали заможності та благополуччя. Однак не думали, що благополуччя базується на якихось певних принципах. Насамперед варто повернутись до них. До того, що людина має дотримуватись загальнолюдських цінностей: взаємоповаги, уваги до культури, готовності до діалогу попри всякі обставини.
Марта Блум несе це, можна сказати, в крові. Її історія надзвичайно драматична і повчальна. До того ж вона близька нам, бо ця людина жила на тих вулицях, по яких ми зараз з вами ходимо. 

Власне сама Марта Блум дещо захоплювалась комуністичними ідеями, оскільки це було нормально для молодої передової буковинської і європейської інтелігенції тих часів. І вважалось, що якщо ти порядна, освічена людина, то не бути лівим це було просто соромно. Я думаю, що і зараз ми можливо розділяємо якісь помилкові ідеї, саме через моду, не зважаючи на певну реальність, яка суперечить цим ідеям. Парадокс в тому, що так, чи інакше, але люди вітали радянські війська з тим, щоб через рік поїхати до Сибіру і жити в засланні, будучи відправленими цією ж таки радянською владою. Так в історії бувало досить часто, і це підкреслює Марта Блум у своїй книзі,- люди з великим ентузіазмом іноді зустрічали те, що несло їм зло і навіть смерть.
Крім того в основних меседжах книги йдеться про те, що в тридцяті роки Румунія, як і більшість європейських країн, переживала патріотичний підйом. Зараз ми задаємо питання, чому вони нині такі полікультурні, толерантні і т. д., бо не знаємо передісторії.
А вони вже бачили і пережили цей патріотизм, показові політичні любові до батьківщини, «шапкозакидування» і ігнорування реальністю, які закінчились повним розвалом Європи і руйнацією. Тому найголовніше,я повторюсь, на мій погляд, для людини – відчуття реальності і почуття поваги до ближнього, а також прагнення до діалогу. Це вже з’явилось в Україні , але його ще мало. І цей поштовх європейський від нашої землячки Марти Блум не буде сьогодні зайвим.
Зустріч з Мартою Блум – це зустріч з красою людини, яка змогла пройти через пекло і залишилась людиною. Це повернення європейської літератури до Чернівців, які прагнуть стати Європою.”
                      

   Лариса Хомич:

«Ті під’їзди біля горіхового дерева для мене близькі, бо там жив однокласник, а поруч однокласниця, там я бувала у гостях. Мені здавалось це частина моєї біографії. В певних місцях я плакала. Це книга, до яких повертаються…

Мені здається , що до Марти Блум треба ставитись не лише як до краєзнавчої літератури, – це література художня… Ми радіємо, коли описується знайомий квартал, де ми бували, чи буваємо зараз. Але це не те, що зустрічаємо в Петера Деманта. Він більш конкретний і навіть топографічний. А тут література… Все, що вона описує наповнене конкретикою речей, поглядів, стосунків… І порцеляна описується, і скатертина дамастова, яка стелиться на стіл, чашечка, виделочка, під’їзд, будинок… І в цьому, у конкретних речах і подіях з’являється містика. Яка? До прикладу,- щасливі повороти, коли Людмила Буніна трапляється на шляху і рятує родину, коли німецький офіцер – лікар допомагає сім’ї Марти. Чи взяти той момент, коли вони з нічого виготовляють ліки і знеболюючі. Це наші чернівчани… Які вони були талановиті хіміки. Так з конкретних речей, слів, фраз народжується містика Чернівців і поезія твору літературного».

Отримавши у 2016 році листа від Муніципальної бібліотеки А. Добрянського Керол Аркус радісно вигукнула: «… у місті дитинства та юності Марти стараннями муніципалітету і мера намагаються відновити історичну пам’ять про його мешканців…»«Горіхове Дерево» Марти Блум – є справді  своєрідним  дослідженням життя людини, яка народилась в епоху Австро–Угорської імперії, відчула смак румунської, радянської влади, фашистської Німеччини. Це 300 сторінок нацистських жахів, моторошного чернівецького підземелля, світлих дитячих та юнацьких спогадів про рідне місто, не завжди інтелігентної життєвої енергії та еротизму. Книга це ще й світлини з родинного архіву Марти Блум та її інтерв’ю, які спонукають до вивчення історії, переосмислення далеких подій і сьогодення…

Джерело: dobrabiblioteka.cv.ua (підготувала Галина Мурмилюк)

***

***

 

Загрузка...

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ