Ми вчимося в обстановці, де нікому нічого не потрібно, і де викладачі не поважають студентів, студенти не поважають викладачів (за рідкісними винятками). Де всі тільки вдають, що вони щось таки роблять. Не перестає дивувати той факт, що насправді незадоволені обидві сторони: як викладачі, так і студенти. З обох боків чуємо лише нарікання один на одного та критику, що врешті решт призводить до втрати взаємозв’язку і адекватної співпраці. Бачимо імітацію: студенти ніби вчаться, студентів нібито вчать. Якщо на І і ІІ курсі я все ще сподівалася, що щось таки повинно змінитися, то ІІІ курс добив мене остаточно.
Від цієї кризи ІІІ-го курсу мене врятувала програма Еразмус +. Подаючи документи, особливої віри в успіх не було (певно, видаюся ще тією песимісткою). Чи була у мене достатня для програми мотивація? Я б радше сказала сильне бажання відчути, як це – вчитися у виші, який не викликає апатії, і потреба досвіду, знайомства з іншим світом.
Попри весь мій депресивний настрій, подачу документів «просто для спроби» з думкою «та не поїду я у ті далекі Нідерланди», моє щире бажання збулося. Чи то зірки на небі встали у правильну комбінацію, чи мені чудом вдалося зібрати гідний пакет документів, але я отримала стипендію і була врятована від ще одного семестру деградації на своєму історичному факультеті.
Радості й страху не було меж. З однієї сторони – це неймовірна можливість повчитися в одному з кращих університетів Нідерландів, з іншої – страх не впоратися із вимогами. Та сідаючи у літак, я налаштувала себе на те, що наступні півроку будуть кращим періодом мого студентства. Так і сталося.
Нідерландська реальність vs українська альтернатива
Толерантність
Ви не почуєте свого прізвища. Викладачу важливе ім’я кожного студента – з поваги до вас він вивчить його вже на другій парі.
Загальна атмосфера на лекції чи семінарі не залежить від того, чи є у викладача настрій, чи немає. Ви не дізнаєтеся, з якої ноги він сьогодні встав – його професіоналізм і толерантність не дозволяють зриватися на вас. До студентів ставляться серйозно, не засуджуючи і не принижуючи гідність, якщо ви щось не підготували чи не вивчили.
Взаємозв’язок
Помірна відстань між викладачем і студентом. Субординація, безумовно, присутня, але вона не заперечує 
того, що студент може сперечатися із викладачем, висловити власну позицію, яка не сходиться із думкою наставника. Викладач завжди є, коли він потрібен студенту. Ні в кого нема потреби бігати за ним по корпусу, щоб проконсультуватися з того чи іншого питання чи діставати секретаря на кафедрі, щоб отримати номер викладача. Ви завжди можете написати йому на електронну пошту, а якщо бажаєте поговорити віч на віч – домовитися про зустріч. Ніхто не буде «морозитися». Вас вислухають, відпишуть, проконсультують, допоможуть. Feedback – обов’язкова умова. Ще ніколи в житті я не отримувала стільки віддачі від викладачів. Елементарне оцінювання діяльності, коментар до більшості виконаних завдань: поради, настанови, похвала. І все це не показово – про якість і оцінку вашої роботи знаєте тільки ви і наставник.
Вам довіряють або ж принаймні не проявляють недовіру. Навчальна діяльність студента контролюється справедливим та ефективним способом, а від так йому не читають пустослівні моралі, не поливають невиправданою критикою і ні в чому не звинувачують без серйозних на те причин.
Вільний Wi-fi
Вільний wi-fi у кожному навчальному корпусі. Працює майже без перебоїв. Ніхто не переживає за те, що надавши студенту вільний доступ до інтернету, він буде списувати на контрольних, а на лекціях сидіти у соцмережах. Це повсякденна річ, скажімо, як наявність світла. Уявіть собі, що вчитеся у темному корпусі, де не працює жодна лампочка, а якщо якась і працює, то ледь-ледь. Не виходить? Чому ж ми досі вважаємо, що навчальний корпус без доступу до мережі – це нормально?
У студента з Нідерландів (упевнена, що не тільки) був би шок, якби в університеті у кожній аудиторії не було б інтернету, адже можливість швидкого доступу до інформації з власного девайсу – невід’ємна складова навчального процесу. Більше того, відсутність wi-fi обурила б не тільки студентів, а й викладачів, які самі не нехтують його використанням на парах, застосовуючи, наприклад, для оперативного онлайн-опитування за допомогою Socrative. А вам колись пропонували участь у онлайн-опитуванні на парі у вашому ВНЗ?
Наочність
Не одним інтернетом багатий Західноєвропейський університет. Не знайти у будь-якій аудиторії проектор, а часто й комп’ютер, так само складно, як в українському – знайти. Проектор використовується завжди. Кожне лекційне і практичне заняття візуалізоване. Вам показують те, чого вчать. Забувши це після лекції, ви відкриваєте презентацію, яку викладач обов’язково надсилає, і пригадуєте бодай щось, якщо не все. Ну не можна нічого не показувати студентам. Ну не можна на парах не візуалізувати матеріал, не демонструвати карти, картини, фотографії особливо історикам, культурологам та іншим гуманітаріям.
Завдання
Неодноразово чула з уст викладачів, що на відміну від українських студентів, в західних університетах молодь багато читає і весь час проводить у бібліотеці. «Невже вони дійсно такі розумні?» – завжди думала я. Але розгадка не в цьому.
Чи не читали б ви більше, якби до семінару вам треба було б опрацювати 1-2 статті, яку ви отримали від викладача в електронному доступі? Звучить значно краще, ніж отримати сфотографований старостою листок з темою семінару, де близько шести узагальнених запитань і довжелезний список рекомендованої літератури, більшість із якої ви не знайдете, бо полінуєтеся, або її немає в Інтернеті, а вже надто пізно йти до бібліотеки. Та й взагалі, чого йти, якщо книжок купа і на них треба витратити надто багато часу.
Можливо, і на нашому місці нідерландський студент взяв би першу ліпшу інформацію з реферату, знайденого на максимум другому посиланні зверху в Гуглі. Але йому щастить більше, йому потрібно опрацювати 1-2 якісні статті чи невеличкі монографії, проаналізувати їх, скласти власну думку і приєднатися до інтелектуального обговорення теми зі своїми одногрупниками та викладачем, який навряд чи буде запитувати у нього фактаж, а більше поцікавиться індивідуально наведеними прикладами на основі прочитаного.
Бібліотека
Якщо ж нідерландський студент не отримав книгу від викладача, а читати її таки треба – пошук у бібліотеці займе не більше 5 хв. Все комп’ютеризовано, ви вже бачите на сайті, де знаходиться ваша книга, йдете і берете, більшість з книжок можна замовити і взяти додому тижнів так на 2-3.
Готуватися до семінару ви теж скоріше за все будете у бібліотеці. Тут – простір, де вам комфортно, де ваша продуктивність забезпечується максимально. Бібліотека працює ледве не до опівночі, а у вихідні – до 22.00. Приходьте навіть в обід, навіть з обідом. Носити із собою їжу до університету і бібліотеки – звична справа, оскільки там є чимало затишних місць для трапези.
Розклад
Для початку невеличка довідка. Кредит ECTS (Європейська система трансферу і накопичення кредитів) – це спосіб виміряти навантаження студента, необхідне для засвоєння ним блоку модулів. Так ось досі не розумію, у чому полягає суть кредитів в українській системі освіти, адже ніхто не зважає на їх кількість, вони не відповідають навантаженню та мають мало спільного із мобільністю студентів.
Аргументую. Я обожнювала свій розклад в Університеті міста Гронінген. Один курс мав мінімум 5 кредитів ECTS. Я обрала 5 предметів, які у сумі давали 35 кредитів ECTS. Усе це давало достатньо часу не тільки на підготовку до пар і власних досліджень, а й на тусовки і подорожі (я мала розклад із вільними п’ятницями). В Україні ж система ECTS не працює. Максимальна кількість кредитів на один предмет дотягує до 3, в середньому курс на моєму факультеті має 1,5-2 кредити. Як результат, вдома я маю удвічі більше предметів, за які отримую лише 25 кредитів ECTS. Нам викладають усі ці предмети «для загального розвитку» (хіба це не завдання школи?), які лише зменшують час та збільшують навантаження для вивчення найцікавіших для нас курсів.
Дослідження
Дослідження – одна з умов успішного завершення курсу. Вас вчать шукати, аналізувати, пізнавати. Тему дослідження обираєте самостійно, при необхідності просите поради. Дослідження невеликі (8-10 с.), однак вузькоспеціалізовані, підібрані відповідно до ваших інтересів. Ваша наукова творчість презентується і цьому відводиться велика увага! І будьте певні, що ви перевіряєтеся на плагіат.
Іспити
Попереднього списку із запитаннями немає. Завдання цікаві, змушують не тільки знати, а й мислити, аналізувати. Ви будете оцінені по заслугам. Роботи перевіряються ретельно і критично – на отримання результату може піти більше тижня. Ніхто не женеться за балами, усім байдуже хто що отримав, бали оприлюднюються анонімно. Перездача – не те, чого соромляться. Щоб отримати мінімальний бал, доведеться попрацювати. На іспиті можна їсти і пити – до вашого стресу і напруги ставляться з розумінням. Усе прозоро і справедливо.
Замість післямови
Якщо ви у моїх словах не впізнали свого університету, не погоджуєтеся із наведеними вище особливостями навчальної системи і вважаєте, що ваш ВНЗ відповідає усі вимогам західноєвропейської освіти – я щиро рада за вас, він, мабуть, винятковий. От тільки сумніваюся, що винятків таких буде багато, якщо взагалі будуть.
Усім іншим скажу одне – ви зобов’язані подати документи на програму навчання по обміну і ніколи про це не пошкодуєте! Тільки будьте готові, що повернувшись, змінюєтеся ви, а не українська вища освіта. Де «пост-еразмусцям» шукати свіжого повітря? У наступній втечі? У черговому підлаштуванні до системи, яку волієш знищити? У її краху? Я все ще шукаю відповідь.
Джерело: studway.com.ua
***
