У нашому місті стартує надзвичайно цікавий і цивілізаційно важливий проект – “Bookcrossing”. А важливий він тим, що Чернівці долучається до світового руху, що є одним із лакмусових папірців культурного розвитку мешканців міста.
Bookcrossing в Чернівцях – це обмін книгами. Поличка з книгами для обміну вже за декілька днів з’явиться на вул. О.Кобилянської , 47 (біля входу до бібліотеки).
“Приходьте, беріть з собою, читайте, приносьте книги! Пишіть тут те, що хочете прочитати або яку книгу ви обміняли!Давайте зробимо Чернівці ще кращим містом для неординарних людей!” – зазначає у соціальній мережі, організатор обміну книгами Елеонора Ханіна.
Також, пані Елеонора зазначила: “Перші книжки готуються знайти своїх нових читачів. Друже, долучайся до збору книжок для чернівецького Bookcrossing. Книжки можна принести в обласну бібліотеку (О.Кобилянської, 47) або віддати мені, зателефонувавши за номером +380661338672 або написавши у facebook!”
Довідково:
Bookcrossing – хобі та громадський рух, що діє за принципом соціальних мереж і близький до флешмобу. Буккроссинг — це процес звільнення книг. Людина, прочитавши книгу, залишає («звільняє») її у громадському місці (парк,кафе, поїзд, станція метро), для того, щоб інша, випадкова, людина могла цю книгу знайти та прочитати; та у свою чергу повинна повторити процес. Спостереження за «подорожжю» книги здійснюється через спеціальні сайти в Інтернеті. Аналогія — орнітологічна практика окільцьовування птахів, щоб відстежити їх переміщення. В українському перекладі, рух буде мати назву книгооберт.
Ідею буккроссингу запропонував спеціаліст з інтернет-технологій Рон Хорнбекер у травні 2002 року. Для початку він залишив 20 книг з пояснювальними написами в холі свого готелю. Через півроку на його сайті було близько 300 активних користувачів, які «відпускали» книги і приводили нових учасників. У квітні 2003 року сайт налічував 113 тисяч учасників, і 2004 року Короткий словник Оксфорда[1] вже містив слово «буккросинг». Того самого року буккросинг зобразили як частину сюжетної лінії в австралійській мильній опері «Сусіди». Тоді ж буккросинг добре стартував у Хорватії також, завдяки Велимиру Шуберту. Станом на 23 липня2 010 року, Bookcrossing.com мав більш, ніж 871 000 учасників з понад 6 427 000 зареєстрованих книг. У березні 2012 кількість учасників перевищила 1 000 000, а кількість зареєстрованих книг — 8 500 000. На травень 2013 року було зареєстровано 1 855 000 учасників і 9 710 000 книг. На листопад 2014 року, на міжнародному сайті зареєстровано більш як 13 мільйонів книг.
У липні 2007 року Сінгапур став першою офіційною буккросинговою країною у світі. Ініціативу запустили спільно з Національною бібліотекою Сінгапуру, і 2000 місць по всій країні були призначені «гарячими точками», як офіційні зони буккросингу. 2008 року буккросинг впровадили в Абу-Дабі, як частину спільної діяльності з керівництвомАбу-Дабі з культури та спадщини. 2010 року буккросингові зони відкрито в Сербіі. 2014, вуличні публічні буккроссингові безпечні полиці нарешті з’явилися і в Україні, у містах Львів, Київ, Хмельницький, Херсон.
Олександр Білоус, Fakty.cv.ua
