Обмеження життєвого простору протипоказане homo sapiens. Люди ворогують з різних причин. Принаймні, так вважається.
Перша – маніпулювання слабкими людьми з боку сильних світу цього та окремих країн для своїх потаємних цілей. Утім, таємниця полягає у підтриманні статус-кво або збільшенні прибутків… Лише наївні вважають, що війни починаються через якихось Єлен чи «світлі ідеали». Так само як через заздрощі – це взагалі на рівні підліткової свідомості. Ще пояснють, що ворожнеча – в людській природі. Нас, мовляв, такими створив Бог. Та найчастіше, як свідчить історія, люди гризуться між собою в обмеженому життєвому просторі.
Освоєння Нового світу зняло соціальну напругу в середньовічній Іспанії. Так само вчинили її конкуренти, відправивши каперів на завоювання нових світів. Історики знають: справжня причина двох світових воєн – прагнення німців до розширення життєвого простору за рахунок уже захопленого англосаксами.
Та, водночас, люди здатні на пожертву: можуть віддати останнє задля спільної зрозумілої мети. Отже, ми, люди, – істоти як агресивні, так і здатні до самопожертви. А це дарує надію.
Притча про те, як потрапити до раю
Одна людина звернулася до Бога й попросила його: «Боже! Пусти мене до Раю». Бог запитав у неї: «А чи є у тебе мрія?» «Так, – відповіла людина. – Є! Я хочу мати сім’ю, дітей!». «Це не мрія, людино, – сказав Господь, – це обов’язок твій, а яка твоя мрія?» «Я хочу збудувати гарний будинок для моєї родини, для моїх друзів!» «Це також не мрія, людино, – сказав Господь, – це обов’язок. Яка твоя мрія?». Утретє впевнено каже людина: «У мене є мрія! Я хочу стати заможним, міцним ґаздою, щоби допомагати бідним і нещасним! Хіба це не мрія, Боже?» Бог зітхнув і сказав: «Це теж твій обов’язок – підтримувати свою родину та піклуватися про бідних. Людино! Ти не розумієш своїх обов’язків і в тебе немає мрії. Тобі нічого робити в Раю. Приходь, коли знайдеш Мрію». – Так воно чи ні, але я знаю точно: коли людина знаходить справжню мрію, час її здійснення згадується потім як найкращий час у її житті.
Чи є сталим сталий розвиток? А чи маємо ми загальнолюдську Мрію? Не національну, політичну, актуальну сьогодні та сором’язливо замовчувану завтра. Нам кажуть – так! У нас є мрія – ідея сталого розвитку. Вперше це поняття згадувалося ще в роботах Мальтуса (Essay on the Principle of Population («Очерк про закони народонаселення», 1798 p.). І лише на початку 90-х ХХ століття активізувалися наукові дослідження даної проблеми. Сталий розвиток – це концепція балансу між задоволенням сучасних потреб людства і захистом інтересів майбутніх поколінь, із потребою в безпечному й здоровому довкіллі включно. Ніби усе гаразд. Але сталий розвиток передбачає розвиток економіки за рахунок розвитку споживання. На її здійснення додається ідея свідомого обмеження кількості населення. Та як збільшувати обсяги споживання в економіці, що розвивається, без збільшення кількості споживачів? Неможливо мати один мільярд мільярдерів-споживачів – і водночас власників виробництв. Хтось має-таки працювати на цих «сталих» підприємствах. Хтось має доглядати за довкіллям, збирати та утилізувати сміття… Одне слово, якщо база споживачів має все-таки зростати, руйнується вся система сталого розвитку. Це ще одна «піраміда», яка працюватиме доти, доки є нерозвинуті країни, так само, як працювала «піраміда» долара, доки існували країни, в яких долар не мав вільного вжитку. Відтак ідея сталого розвитку «гріє» розвинуті країни західного світу і спричиняє відразу інших. Тобто, внаслідок суперечливості ніби загальнолюдської мрії про сталий розвиток вона не задовольняє людство в цілому.
Ілон Маск і Ричард Бренсон: мрійники, що заробили мільярди
А чи існує Мрія людства з великої літери, цікава усім? Звісно, так. Люди здавна мріють про політ. Про свободу від важкого життя та власного тіла. Люди мріють про інші, далекі світи, про нові можливості. І вони готові багато віддати на здійснення цієї мрії. Чи може вона стати загальнолюдською? Так, та вона обмежена фінансово, а зовсім не науковими чи технічними ідеями. Чи варто вкладати у це гроші? Чи вигідно? Принаймні, вже дві людини, які мали Мрію, ризикнули вланим майном і – виграли.
Ілон Маск інвестував власні кошти у «SpaceX Dragon» – космічний апарат, розроблений його компанією «SpaceX» для доставки вантажів на орбіту Землі та інших планет. А Ричард Бренсон власним коштом створив космічний корабель «SpaceShipTwo» для космічного туризму. Лише дві людини, які мають Мрію, ризикнули власним майном – і виграли. Може, притча про Бога та людську мірю має не тільки філософський і філологічний зміст? Адже тим, хто має Мрію, завжди хтось і щось допомагає…
Створити спільноту Людей, у яких є Мрія
Нам, людству, потрібна загальна Мрія. Мрія, що звільнить нас від буденності. Мрія, що допоможе не одній людині чи групці країн вижити у невизначеному та непевному світі. Мрія, що здатна об’єднати критичну масу людей різних країн, різних мов, віросповідань, культурних та інших цінностей довкола себе. Створити нову спільноту. Не американців чи китайців, росіян чи українців, а Людей. Людей, у яких є Мрія.
Фінансові вкладення у загальнолюдський проект освоєння ближнього та дальнього Космосу, розробка способів подорожей до інших зоряних світів дадуть надзвичайні прибутки. Акціонери такого проекту отримають не окремі території, а цілі світи, безліч нових знань. Зрештою, реалізація цієї Мрії об’єднає людство. Ну, звісно, окрім тих, хто за Мірю приймає виконання власного людського обов’язку.
Юрій ДОБРОВОЛЬСЬКИЙ, кандидат технічних наук
Джерело: versii.cv.ua
