Вчитель фізики та астрономії Чернівецького ліцею №1 Пауль Пшенічка (переможець національної премії Global Teacher Prize Ukraine 2017, яку називають «Нобелівською» премією для вчителів) ділиться секретами успішної роботи з учнями.
Експерти проекту «Простір освітніх ініціатив» Українського католицького університету розпочали дискусію про цінності, зазначені в Концепції Нової української школи. З цією метою в десяти містах України за участі вчителів відбулися воркшопи, під час яких педагоги намагалися розшифрувати та зрозуміти значення кожної з цінностей. Які думки в контексті цієї теми має найкращий вчитель України за версією Global Teacher Prize Ukraine (2017) та найкращий вчитель фізики світу за версією Intel (2004), почесний член Лондонського інституту фізики Пауль Пшенічка, іменем якого названо планету, – читайте в інтерв’ю.
Науковці довели, що цінностям неможливо навчити – вони ретранслюються через поведінку. Що Ви думаєте про це?
Так. Ви не можете до них ні змусити, ні навчити. Вони просто копіюються.
Школа – це своєрідний трикутник, у якому важливі три вершини: учительський колектив, адміністрація, діти і батьки. Цей трикутник залежить від кожної з вершин. Що можуть робити батьки, щоб випускники були людьми зі формованими цінностями?
Вирішальну роль відіграє сім’я. Якщо в сім’ї створені нормальні умови, то в дитини вже є сформовані цінності. Лише потрібно їх зберегти, зберегти цих людей.
Якою ж є роль учителя в ретрансляції цінностей?
Є прошарок учителів, які надихнулися подіями, що відбувалися цього навчального року, зокрема і конкурсом Global Teacher Price. Ми побачили, що на вчителів звернули увагу. Це дуже важливо. І таких людей потрібно підтримувати всіма можливими засобами. Але важливо й те, що в учительському колективі має бути правильний клімат. Без цього не буде нічого. Багато залежить від особистості адміністратора. Є одне японське правило: «У хорошого адміністратора люди проявляють свої найкращі якості, у поганого – найгірші». Залежно від ситуації люди можуть проявляти і негативні, і позитивні риси. Якщо колектив позитивний, він багато всього робить, навіть не говорячи про це. Діти не сприймають слова, а беруть приклад. Вони відчувають: людина про це лише говорить чи дійсно так живе.
Серед цінностей є свобода. Що це для Вас означає?
Свобода – це можливість прийняти рішення, це відповідальність, це вибір. Не свобода робити все, що хочеш, а свобода вибору.
А що для Вас означає відповідальність?
Моя першочергова відповідальність – вчити дітей. Я повинен їх так навчити, щоб вони не перевчалися. Мені потрібно добре знати кожного, інакше я його не навчу. Коли в класі 28 осіб, це зробити дуже складно, але в мене спеціалізована школа, де учні діляться на групи. Якщо хтось хоче вчитись, я з ним займаюсь після уроків. Це для них колосальний приклад і досвід. Їх треба привчити: якщо ти отримав домашнє завдання, то повинен його виконати. Як цього досягнути? Щоразу перевіряти: зробив чи не зробив. Я їм говорю: якщо ти зробив на 100 %, то цього замало, має бути 101 %. Є така математична штука: якщо Ви піднесете число 0,99 до степеню 365, то майже нічого не отримаєте, а якщо це буде 1,01 до того ж степеню, це вже буде 38,5. Тобто, різниця разюча. А вони іноді не виконують домашнього завдання і на 20 %. Діти ж різні. Не кожен може витримати. Я тримаю три лінії сходу. Якщо слабші, то поставити їм таку планку, щоб вони могли подужати. Це як стрибки з висоти. Поставте на 1,5 м. Троє стрибнуть, а інші? Спробують раз, спробують другий – і покинуть.
Як на уроках фізики виховувати патріотизм?
Знову ж таки, патріотизму не треба виховувати. Вони будуть патріотами, якщо Ви будете правильно працювати з ними. Я про патріотизм не говорю, а працюю над тим, щоб вони вчились, щоб ми разом вчились, щоби було приємно, щоб я дав їм можливість проявити себе. Звичайно, я їм про все розповідаю: що в нас є атомна промисловість, що є ракети, що будують телескопи, будують найбільші турбіни у світі, що в нас є найкраща у світі екологічно чиста ракета Зеніт. У нас є колосальні здобутки.
Які моделі поведінки вчителя у контексті розмови про цінності треба викорінювати?
Якщо вчитель чинить психологічний чи психічний тиск на дітей, якщо кричить на них, якщо пресує оцінками, якщо змушує ходити на репетиторство до себе.
А якщо уявити ідеального вчителя, який показує приклади чесності, справедливості, турботи. Можете уявити цю людину й описати?
Ідеального вчителя нам не треба. У фізиці є такий об’єкт як ідеальний газ. Це молекули, що не взаємодіють між собою, що не мають розмірів. Насправді такого газу не буває. А навіщо Вам ідеальний вчитель? Має бути просто хороший вчитель зі своїми недоліками, який сумлінно виконує свою роботу. Я закінчував сільську школу. Не можу зараз оцінити вчителів. Вони не мали якихось ідеальних якостей, але кожен був закоханий у свій предмет, кожен терпів наші витівки, спокійно робив свою справу. І ми мали дуже добрі знання.
Хто формував Ваші цінності?
Сім’я. У нас вдома ніхто не обманював, не крав, усі працювали чесно. Ніхто ніколи мені не читав нотацій: веди себе так чи сяк. Сусіди виховують, середовище виховує, учні виховують, вчителі виховують , суспільство виховує.
Що допомагає Вам серед викликів середовища не зупинятися працювати? Що тримає основу, закладену родиною?
Я не здаюсь, що би там не було. Я маю свою позицію ще з першого року, коли почав працювати у школі. Наполегливість допомагає у складних ситуаціях.
А як Ви пояснюєте теперішнім дітям, які виховуються з гаджетами і звикли до швидкого результату, бути наполегливими і не зупинятися?
Це важко. Принаймні для тих, хто дійсно здатний це проявляти. Я їх зводжу в команду. Вони один одного тягнуть, ми створюємо інтелектуальне середовище. Я взяв на себе таку місію. І де б вони у світі не були, ми все одно на зв’язку. Я отримую величезне задоволення від спілкування з ними. Це високоосвічені, талановиті люди.
Що Ви можете побажати вчителям, які мають внутрішню готовність робити щось по-іншому?
Правильно працювати, поважати себе, своїх учнів, свою державу, не губити віри в те, що буде краще, і мати настільки сильну віру в себе, щоби не здаватись. У мене була дуже хороша вчителька з російської мови і літератури. Вона нас так «запалювала», що ми читали книжки. Була така книжка «Два капітани». Там є момент, коли герой на березі знаходить пам’ятник, на якому надпис «Боротись і шукати, знайти і не здаватись». І він починає думати, що це може означати. Я відповідь на це запитання отримав для себе тільки через 10-20 років. Чому знайти і не здаватись? Бо коли ти знайшов, треба цю справу довести до кінця. Люди впадають у відчай, бо не мають підтримки. Знову ж таки, де взяти підтримку? Створюй середовище сам, або покидай цю справу. Іншого виходу немає.
Матеріал підготовлено і опубліковано у рамках проекту Українського Католицького Університету «Простір освітніх ініціатив».
Розмовляла Наталія Бордун.
Джерело: osvita.ua
***
Пауль Пшенічка: Тести – погибель для освіти
***
