Яценюк пішов стопами Азарова і послав земляка-депутата «гуляти» (відео)

Про аналогію в поведінці колишнього та теперішнього прем’єрів на своїй сторінці в соціальній мережі написав сам «посланий» – народний депутат з Чернівців Сергій Рудик.

Точніше випускник історичного факультету ЧНУ звернув увагу на відповідний матеріал УНІАН:

Під час Години запитань до уряду Сергій Рудик запитав у Арсенія Яценюка, коли прем’єр добровільно піде у відставку.

«Візьміть листочок, ручку і запишіть, щоб ви не забули: ви мене не зіб’єте з того шляху, на який я став. Ми змінимо країну. Ми проведемо реформи. Ми зробимо все, що обіцяли 15 місяців тому. 15 місяців тому я взяв відповідальність за долю країни у свої руки, і я буду гордо нести цю відповідальність», – сказав Яценюк.
Свободівець встав з місця, підійшов до прем’єра і запитав: «А людям скільки терпіти»?
«Гуляй», – відповів Яценюк.

Нагадаємо, в бутність прем’єр-міністром Микола Азаров, виступаючи у Верховній Раді, вимовив знамениту фразу на адресу народних депутатів: «Та пішли ви!».

Загрузка...

***

Сергій Ярославович Рудик (11 жовтня 1970, м. Чернівці) — український політик. Кандидат історичних наук (2004), докторант Національної академії державного управління при Президентові України.

З 9 квітня по 26 листопада 2014 — голова Державного агентства земельних ресурсів України.

З 2 грудня 2014 року — народний депутат України VIII скликання.

Освіта

Чернівецький державний університет імені Юрія Федьковича, історичний факультет (1992), «Всесвітня історія»; Українська академія державного управління при Президентові України (2001), магістр державного управління; Університет Північного Лондона (2001), «Суспільна адміністрація»; кандидатська дисертація «Еміграція українських біженців і переміщення осіб до США та Канади після Другої світової війни: причини, особливості, наслідки (1945–1953)».

Трудова діяльність

Серпень 1987 — червень 1992 — студент Чернівецького державного університету імені Юрія Федьковича.

Серпень — листопад 1992 — вихователь Вижницької школи-інтернату Чернівецької області.

Листопад 1992 — жовтень 1995 — аспірант Чернівецького державного університету імені Юрія Федьковича.

Листопад 1995 — червень 1996 — викладач Чернівецького механіко-технологічного технікуму.

Червень — вересень 1996 — начальник відділу організаційного забезпечення повернення депортованих — заступник начальника управління у справах депортованих, липень — вересень 1996 — начальник управління у справах депортованих Міністерства України у справах національностей і міграції.

Вересень 1996 — серпень 1999 — начальник управління у справах депортованих Державного комітету України у справах національностей та міграції.

Вересень 1999 — лютий 2001 — слухач Української академія державного управління при Президентові України.

24 жовтня 2005 — 10 січня 2007 — голова Державного комітету України у справах національностей та міграції.

Березень 2007 — березень 2010 — заступник голови Київської міськдержадміністрації Леоніда Черновецького.

1993–1994 — кореспондент всеукраїнської газети «Час».

Керівник Чернівецької обласної асоціації молодих українських політологів і політиків (з березня 1996), голова Ради молодіжних організацій Чернівецької області (з травня 1996).

Голова наглядової ради ГО «Фонд регіональних ініціатив» (з березня 2001).

Президент Асоціації державних службовців (з травня 2005).

Координатор Коаліції громадських організацій України «Свобода вибору».

Член ради Всеукраїнського громадського моніторингового комітету (2001–2002).

Шеф-редактор всеукраїнської правової газети «Громадянський захисник» (2003–2005).

Депутат Київської міськради (квітень 2006 — травень 2008), голова постійної комісії з питань місцевого самоврядування, регіональних і міжнародних зв’язків (з червня 2006).

Голова політради Київської міської організації ГП «Пора» (з 2007); заступник голови Ради з питань етнонаціональної політики (з травня 2006).

У квітнi 2014 року був призначений головою Державного агентства земельних ресурсів України. Звільнений з посади 26 листопада 2014.

2 грудня 2014 року прийняв присягу народного депутата України (виборчий округ №198)

Автор (співавтор) 10 наукових праць з питань державного управління, розвитку громадянського суспільства, міжетнічних взаємин та міграційної проблематики.

Член партiї Всеукраїнське об’єднання «Свобода».

Особисте життя

Українець. Батько Ярослав Дем’янович (1947), мати Таїсія Миколаївна (1948).

Разом з дружиною Маріанною виховує 3х дітей: синів Максима 1999 р.н., Івана 2006 р.н. та доньку Євгенію 2012 р.н.

Володіє англійською мовою.

Захоплення: більярд, риболовля.

Нагороди та звання

Державний службовець 2-го рангу (грудень 2005)

Орден «За заслуги» III ступеня (жовтень 2009)

Орден Христа Спасителя (серпень 2014)

«Хрест Симона Петлюри».

uk.wikipedia.org

https://youtu.be/bfBdphuOpGg