За заклик бойкотувати мобілізацію погрожують ув’язненням до 8 років

0
429
Загрузка...

Служба безпеки України збирається відстежувати в інтернеті заклики до бойкоту мобілізації і кваліфікувати це за статтею Кримінального кодексу, яка передбачає позбавлення волі терміном від 5 до 8 років.

Слідчий Служби безпеки України протягом 24 годин може відкрити кримінальну справу проти автора антимобілізаційного поста в будь-якій соціальній мережі. Про це йдеться у відповіді СБУ на запит Корреспондент.net.

Зокрема, інформацію про таке правопорушення слідчий СБУ може отримати від інших осіб або самостійного виявити протизаконний пост в інтернеті.
У тому або іншому випадку співробітник СБУ зобов’язаний протягом 24 годин відкрити кримінальне провадження.
Повідомлення з антимобілізаційним характером кваліфікують за статтею 114-1 Кримінального кодексу (перешкоджання законній діяльності ЗС України та інших військових формувань в особливий період), яка передбачає відповідальність у вигляді позбавлення волі на термін від п’яти до восьми років.
Нагадаємо, 14 січня президент Петро Порошенко підписав указ про четверту хвилю мобілізації. Мобілізація буде проводитися протягом 2015 року в три черги протягом 210 діб. Нова хвиля мобілізації в Україні почалася 20 січня, в її ході планується призвати на службу близько 50 тисяч осіб – як військовослужбовців запасу, так і солдатів-строковиків.
Після повідомлень про масове ухилення від мобілізації, особливо в західних регіонах, влада посилила покарання за зрив мобілізації.
Водночас суд Івано-Франківська заарештував журналіста Руслана Коцабу, який закликав до бойкоту мобілізації, на 60 днів.

 

У цих «інформаційних погрозах», щоправда, проглядаються чіткі ознаки подвійних стандартів і ситуативного та однобокого трактування законодавства і, зокрема, Кримінального кодексу.

Наприклад, в цьому ж Кримінальному кодексі стаття 109 присвячена покаранням за «дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади», але ж суспільство не сприйняла спроби покарати учасників Майдану та Євромайдану, і цих учасників, слава Богу, після перемоги «помаранчевої революції» і «революції гідності», зрештою, не притягнули до відповідальності.

Стаття 110-2 передбачає покарання за «фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України», але ж суспільство (більшість громадян) не сприйняло би позитивно, якби бізнесменів, які підтримували фінансово Майдан та/або Євромайдан, спробували би притягнути за це до відповідальності. І цього, слава Богу, у нас немає. Хоча в цей же час багато громадян України, мабуть, позитивно поставились би до того, якби до відповідальності реально притягнули «спонсорів», які допомагають сепаратистам на сході України боротися за зміну «меж території або державного кордону України»…

Ми всі чекаємо (і чомусь ніяк не дочекаємось), коли, нарешті, нова влада (яка, щоправда, поступово стає «старою», на жаль, і в прямому, і в переносному сенсі) доведе до логічного кінця розслідування розстрілу неозброєних учасників Євромайдану! Безумовно, злочинців, які розстріляли мирних громадян, треба виявити і публічно та жорстоко покарати! Але при цьому в публічній площині чомусь не чути вимог від людей так само виявити і покарати згідно чинного законодавства злочинців за вбивство декількох правоохоронців, які стояли навпроти учасників Євромайдану «не просто так», а виконуючи наказ, що входить в їх прямі обов’язки… (Чи, може, ми вважаємо нормальним, коли правоохоронці не виконують наказів?)

Так, не допускаючи навіть думок про можливе покарання учасників революційних подій, ми апелюємо, з одного боку, до тези, що «переможців не судять», а з іншого, – до права народу на повстання (революцію).

Але… Напевно, і в тій же Службі безпеки України, яка грізно погрожує покарати за публічні заклики бойкотувати мобілізацію, слід було б почитати не лише Кримінальний кодекс України, а й, приміром, основний закон держави – Конституцію України, яка гарантує громадянам України права і свободи та визнає життя і здоров’я людини найвищою соціальною цінністю (Стаття 3. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави…

Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод…

Стаття 27. Кожна людина має невід’ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави – захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань…

Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір…).

Так само СБУ (та іншим державним органам) варто не «перегинати палку» в спробах обмежувати права людей і не провокували своїми заявами або діями українців до можливої реалізації права на повстання…

 

Згідно Конституції України, українці мають право на повстання. Це, як нагадує uk.wikipedia.org, випливає з низки положень Конституції:

ст. 22 Конституції України: “Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.”

ст. 3 Конституції України: «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед Людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави».

Іншими словами, Конституція втрачає сенс, якщо в Україні відбувається підміна її найвищої цінності, якщо система української державності не буде орієнтована на користь її громадян, на реалізацію їхніх прав і свобод. Усі органи державної влади зобов’язані визнавати, дотримуватися і захищати права усіх громадян України.

Далі, ч. 2 ст. 5 Конституції України вказує: «Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ ». Оскільки джерелом влади є народ, то систематичне порушення прав і свобод громадян України державними органами є незаконним привласненням і захопленням влади, що належить народові, посадовими особами державних органів.

У п.п. 3, 4 ст. 5 Конституції України зазначається : «Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Ніхто не може узурпувати державну владу ». Система беззаконня, яка тепер існує в Україні, створена і постійно підтримується розстановкою відповідних кадрів на ключових постах і напрямках.

Громадянам України, які реалізують своє невід’ємне право на повстання, не може бути інкримінована ст. 109 Кримінального кодексу України («Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади»), — оскільки право на повстання реалізується не з метою повалення чи насильницької зміни конституційного ладу, а з метою його збереження.

Події кількох років перед лютим 2014 р. в Україні цілком підпадають під визначення “узурпація влади і порушення права громадян на свободу та гідність”. В цей період було здійснено повалення конституційного ладу. Владні структури почали тиснути на громадян, порушуючи кримінальні провадження проти них. Зростала масовість злочинів режиму проти громадян, порушуються їхні права та обов’язки. Невиконання і відсутність будь-яких дій з боку держави дала народові легітимне право на повстання.

Підставами, що зумовили правомірність повстання проти режиму стали такі обставини:

1) Порушення принципів демократії урядом, узурпація ним влади.

2) Порушення урядом Конституції і прав людини, зокрема: права на життя; на повагу та гідне життя; на здоров’я; на свободу; на особисту недоторканність та ін.

3) Уряд виявив себе як агресор, який зазіхав на загальне благо людей.

4) Зловживання правом, з боку публічної влади.

5) Нехтування незалежністю держави.

 

А повертаючись до проблем з мобілізацією, очевидно, що розумніше було б не наївно сподіватися вирішувати їх залякуваннями (бо це «шлях в нікуди»), а думати як підвищити мотиваційну складову та адекватність самих умов мобілізації, що однозначно дало би позитивний результат…

fakty.cv.ua

Загрузка...

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ